Acts 2

І дали́ жеребки́ їм, — і впав жеребо́к на Матті́я, і він зарахований був до одинадцятьо́х апо́столів. 1

Дух Святий сходить на апо́столів

2Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці ▼

▼Цебто, — п'ятдесятий день по воскресінні Ісуса Христа.

, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі. 3І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони. 4І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів. 5Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав. 6Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом. 7А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою! 8Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять? 9Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись? 10Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту ▼

▼Понт — північносхідня частина Малої Азії, прилягала до понту Евксинського (Чорного моря).

та Азії, 11і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни, 12юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“ 13І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“ 14А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“

Проповідь Петрова й її наслідки

15Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх! 16Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя ▼

▼По-нашому дев'ята година ранку. Наше числення годин — на шість годин уперед супроти гебрейського.

година дня, 17а це те, що пророк Йоі́л передрік: 18„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися. 19І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть! 20І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму. 21Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! 22І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“. 23Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте, 24Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили. 25Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла. 26Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався. 27Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії. 28Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління! 29Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“! 30Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня. 31А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“, 32у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“. 33Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! 34А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. 35Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене, 36доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ 37Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“ 38Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“ 39А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете! 40Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“. 41І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“ 42Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

Життя перших християн

43І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах. 44І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н. 45А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним. 46І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́. 47І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,